Технології педагогічної підтримки


1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок (1 глосів, оцінка: 5,00)
Loading...

Технології педагогічної підтримки і супроводу індивідуального розвитку й саморозвитку особистості


Скачати

Людина є частино природи, і його життєдіяльність підкоряється її загальним законам. Тому всі вживані педагогічні засоби повинні слідувати природному процесу розвитку дитини. Зростанням і розвитком людини як живого організму керує програма, що передається особливими молекулярними структурами (генами). На процес такого програмного “самобіологічного”, біогенного розвитку накладається вплив середовища, в якому людина живе і діє, і відбувається процес соціалізації (засвоєння і віддзеркалення суспільного досвіду і норм індивідуумом).

Набуваючи в процесі діяльності певного досвіду і якості (на основі внутрішніх потреб), особа починає на цій базі вільно і самостійно вибирати цілі і засоби діяльності, управляти своєю діяльністю, одночасно удосконалюючи і розвиваючи свої здібності до її здійснення, змінюючи і виховуючи (формуючи) себе.

Цей факт є найважливішим для педагогіки і полягає в тому, що людина розвивається не тільки за закладеною в ній спадковою програмою і під впливом навколишнього середовища, але й в залежності від досвіду, якостей, здібностей, що відкладаються в його психіці. Такий розвиток, який визначається змістом і рівнем психічного розвитку особистості на даний момент, може бути назване психогенним розвитком, або саморозвитком.

Самовиховання є невід’ємна і найважливіша частина процесу саморозвитку.

Взаємодія вихователя з дитиною, його педагогічна організація, зовнішня частина педагогічного процесу є власне виховною дією.

Друга, внутрішня частина процесу — це вже психічна діяльність дитини як суб’єкта саморозвитку, самовиховання; вона здійснюється на самоактуалізаціному рівні і є сприйняттям, певною переробкою і привласненням особою зовнішніх дій і перетворенням їх в свої якості; інтерпретацію цих дій, їх оцінку, рішення про їх збереження, перетворення на свої якості і застосування їх здійснює сама особа. «Всяке виховання є кінець кінцем самовиховання» (Л.С.Виготський).

Педагогічне завдання полягає в тому, щоб допомогти особі здійснити  самовиховання: усвідомити процеси, що відбуваються в його психіці, навчити дитину усвідомлено управляти ними, викликати їх мотивацію, ставити цілі свого вдосконалення.

Самовиховання, самовдосконалення — це процес усвідомленого, керованого самою особою розвитку, в якому в суб’єктивних цілях і  інтересах самої особи цілеспрямовано формуються і розвиваються її якості і здібності.

Потреби самовдосконалення

Загальновизнано, що основою, яка визначає інтенсивність і напрям розвитку особи, є її потреби. У їх складі особливо виділяються  вищі людські потреби — соціальні і духовні, які є джерелами саморуху людини, потребами поліпшення виховання і вдосконалення особою самою себе.

Пізнавальні потреби мають своїми витоками тваринний орієнтовний інстинкт.  Будь яка діяльність починається з орієнтування. У людини природні пізнавальні для орієнтування потенції зростають в складний соціокультурний комплекс цінностей, способів дій, потреби навчання, духовних шукань, самоосвіти. У віковому розвитку особи (онтогенезі) вони проходять стадії цікавості, допитливості, направленого інтересу, схильності, усвідомленого пізнання і самопізнання, творчого пошуку.

Потреби в самоствердженні походять від первинних потреб забезпечення конкурентного існування серед інших представників тваринного світу. У людському суспільстві, особливо в дитячому, потреби в самоствердженні виражаються в прагненні мати в чомусь перевагу перед тими, хто їх оточує (бути більш сильним, успішним, розумнішим  і тому подібне). У духовно розвиненої особи оцінка своєї значущості, самоствердження відбуваються на рівні самооцінки і самовизначення: прагнення бути краще, поважати самого себе, бути задоволеним самим собою, бути упевненим в собі, в своїх силах і здібностях. Нарешті, на вищому рівні потреби в самоствердженні переходять в прагнення до самовиховання, самовдосконалення.

Потреби в самовираженні є трансформацією перш за все статевої потреби. У духовній сфері вони породжують естетичні потреби: прагнення до краси, гармонії, симетрії, порядку. Кожна людина прагне реалізувати їх в своїй діяльності, в своєму оточенні. Критерієм краси і гармонії є оцінка оточуючих, тому головною стороною потреб в самовираженні виступає прагнення подобатися іншим, отримувати їх високу оцінку.

Потреби в безпеці виражаються у людини в прагненні бути захищеним, не відчувати страху, уникати тривоги, невдач, образ, потрясінь. Ці потреби задовольняються через відчуття емоційної близькості, любові, симпатії, емпатії, віри з боку навколишніх значущих людей і груп (батьків, друзів, педагогів).

Велике місце у складі потреб в безпеці займає потребу в суспільстві собі подібних, в приналежності до групи, в спілкуванні.

Прагнення до самозахисту виражається також в саморегуляції свого стану і поведінки.

Потреби в самореалізації. Усвідомлення своїх здатностей до якої-небудь діяльності викликає потреби реалізувати свій особовий потенціал (запас життєвої енергії), відчути себе творцем, господарем свого життя, її обставин. В процесі такої реалізації себе відбувається виявлення нових здібностей, випробування себе на межі можливостей.

Американський психолог А.Маслоу трактує потребу в самоактуалізації як бажання людини самоактуалізації, стати тим, ким він може бути, займатися тим, для чого він призначений. У разі незадоволення цієї потреби його супроводжують незадоволеність і неспокій.

Таким чином, всі вищі духовні потреби людини: у пізнанні, в самоствердженні, в самовираженні, в безпеці, в самовизначенні, в самоактуалізації – є прагненнями до саморозвитку, направленими на творення, поліпшення особою самою себе (самовдосконалення).

Технологія самовиховання особистості: цілі і завдання.

У найзагальнішому вигляді сучасна школа орієнтується на наступні виховні моделі:

а) модель освіченого, інтелектуально розвиненого випускника, підготовленого до освоєння професійного етапу навчання;

б) модель фізично здорової людини;

в) модель етично вихованої людини і громадянина;

г) модель успішної (продуктивної, творчої) особи;

д) модель особи, що адаптується, здатної пристосуватися до наявних соціальних умов , конкурентоспроможної.

Концепція самовиховання висуває ще одну, нову для української школи модель виховного ідеалу: особу яка самовиховується, самовдосконалюється, саморозвивається.

Цілі і завдання технології самовиховання включає:

-перетворення процесу шкільного виховання на самовиховання;

-здійснення особистісного підходу в навчально-виховному процесі;

-розвиток етичної, вольової і естетичної сфер особистості;

-формування віри дитини в себе;

-формування умінь самовиховання і самовдосконалення;

-забезпечення дитині умов для максимального самовираження,

самоствердження, самореалізації;

-створення виховного середовища, що стимулює в учнів потреби в самовдосконаленні.

І таким виховним середовищем, насамперед, є шкільні дитячо-юнацькі організації, в рамках діяльності яких постійно відбувається розвиток та саморозвиток дітей. Саме педагог-організатор допомагає дітям виявити, показати та розвивати здібності і таланти: творчі, організаторські, лідерські та ін.

Заходи, які плануються і проводяться в дитячих організаціях, забезпечують кожній дитині умови для максимального самовираження і самореалізації. Наприклад, традиційні творчі конкурси «Міс Осінь» для дівчат, «Нумо, хлопці» щороку відкривають нові таланти. Діти, які зазнають поразки в минулих конкурсах, випробують свої сили знову, долаючи комплекси, виправляючи помилки, і, як правило, виходять у фінал з перемогами у різних номінаціях. Головне, при цьому не дати дитині замкнутись в собі, пробудити в ній бажання іти далі, не зупинятись на досягнутому, рости, самостверджуватися, самовдосконалюватися.

Також конкурси лідерів дають змогу кожному, хто бажає випробувати свої лідерські якості, визначити їх рівень. В нашій школі на конкурсній основі проходять вибори Голови Учнівської ради. У виборчій кампанії беруть участь всі, хто бажає, за умови певної підготовки, аргументації своєї кандидатури. Конкурс виявився нелегким, так як кандидатур було більш ніж достатньо. Зробити вибір було важко. Кожний учасник продемонстрував свої лідерські якості на високому рівні. Та перемагає найсильніший. Справжній лідер. Той, хто отримує найбільшу кількість голосів від учнів школи.

Роль педагога-організатора  полягає в мудрому керівництві:  у допомозі, пораді, співпраці. Це, звичайно, важливі завдання і одним із засобів і методів розв‘язання цих завдань є учнівське самоврядування, яке, забезпечуючи участь усіх школярів в управлінні справами колективу свого класу та школи, стає моделлю елементів дорослого життя, формою усвідомлення подальшої активної життєвої позиції. А також це найсприятливіше середовище для розвитку та саморозвитку особистості.