Роль педагога-організатора


1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок (7 глосів, оцінка: 3,29)
Loading...

Роль педагога-організатора у створенні сприятливих умов для саморозвитку та самореалізації учнів – членів дитячої організації

Скачати

Народна мудрість говорить:

 

„Якщо ви мислите на рік уперед – сійте зерна,

Якщо ви мислите на десять років уперед – садіть дерева,

Якщо ви мислите на сто років уперед – виховуйте Людину”.

 

Сучасний педагог-організатор основну увагу в своїй діяльності має приділяти особистості учня, допомагати і підтримувати учня у його саморозвитку, самовихованні, поєднувати уміння учителя-предметника, соціального педагога, практичного психолога, наставника, старшого товариша, здатного увійти в референтне середовище школяра. Важлива також варіативність у діяльності педагога-організатора в залежності від вікової групи учнів (підлітки чи юнацтво), типу школи.

У своїй роботі педагог-організатор керується державними документами про школу, освіту, виховання, Положенням про посадові обозки педагога-органзітора, Статутом школи, інструкціями та наказами вищестоячих органів та директора.

Функції (або призначення) педагога-організатора:

ü     виховна (формування всебічно розвиненої особистості вихованця);

ü     розвивальна (сприяння саморозвитку особистості кожного учня);

ü     освітня (створення умов для формування компетенцій школяра);

ü     організаторська (організація і здійснення позакласної та позашкільної роботи з учнями);

ü     діагностична (визначення рівня вихованості окремих учнів і колективу класу);

ü     соціальна (виявлення впливу різних соціальних чинників на формування учнів, нейтралізація небажаних впливів);

ü     стимулююча (стимулювання ініціативи та самодіяль­ності учнів, учнівського самоврядування);

ü     координаційна (узгодження спільних зусиль і вимог адміністрації, вчителів-предметників, батьків, громад­ськості, позашкільних закладів);

ü     методична (надання допомоги активу учнів, батькам, представникам громадських організацій).

До діяльності педагога-організатора ставляться певні вимоги. Професіограма педагога-організатора містить такі характеристики, як професійно-педагогічну спрямованість, національну свідомість, громадянську активність, вимогливість до себе і до учнів, гуманізм, високу відповідальність, комунікабельність, тактовність та ін.

Педагог-організатор має володіти глибокими психолого-педагогічними знаннями та уміннями (рефлективно-аналітичними, комунікативними, організаторськими, прогностичними, конструктивними, креативними тощо).

У своїй діяльності педагог-організатор весь час працює  над створенням сприятливих умов для розвитку  творчого потенціалу кожного учня та його самореалізації у навчально-виховному процесі школи, реалізації культурнонаціонального, духовного і фізичного стану учнів, що є основою патріотичного, морально-естетичного та національного виховання учнів, а також складовою змістовного дозвілля.

Найкраще середовище для  саморозвитку та саморелізації учнів це шкільна дитячо-юнацька організація. Дитяча організація – прекрасне місце для задоволення природних потреб дитини в діяльності і спілкуванні. Але саме така дитяча організація, де дорослому відведена роль помічника, а не організація дітей, у якій дорослий вірішує, що для дитини добре, а  що ні. Дитина внутрішньо мудра й реалістична, якщо їй дати спокій, залишити без усяких навіювань з боку дорослих, створити певні сприятливі умови, допомогти, вона сама розвинеться настільки, наскільки вона здатна розвинутись. За цим принципом і слід будувати роботу дитячо-юнацьких організацій.

Плануючи роботу в шкільній дитячо-юнаціькій організації, педагог-організатор повинен задавати собі певні питання, і знати на них чітку відповідь:

  • Що ж усіх дітей може об‘єднати? (прагнення зробити шкільне життя змістовним, цікавим, радісним, бажання діяти разом);
  • Що ж для них найдорожче? (свобода думки, дій, особистість);
  • Про кого можуть турбуватися? (про тих, хто меньший і слабший, один про одного і про тих, хто потребує допомоги)?
  • З ким вони будуть співпрацювати? (з тими, кому небайдужі і зрозумілі їхні інтереси, справи; хто готовий допомагати їм);
  • Що їх може зацікавити? (гра, сюрприз, таємниця, вигадка, фантазія, те, що вони вирішують і роблять  самі);
  • Що вони хочуть самі вирішувати? (з ким співпрацювати, які справи  робити, які свята проводити);
  • Якщо ти будеш з ними? (то знайдеш друзів серед своїх вихованців, допоможеш їм проявити себе в різних цікавих справах, саморозвинутись та самореалізуватися);

Важливо зазначити, що рішення про створення дитячо-юнацької організації повинно приматися саме учнями, а не дорослими, що безумовно відіграє важливу роль в успішності її діяльності. Педагог-організатор повинен створити такі умови, щоб діти прийняли правильне рішення, налаштувати їх на співпрацю.

Планування роботи організації неможливе без попереднього вивчення інтересів, уподобань учнів. Тому на початку навчального року членами ради повинно проводитись опитування учнів про організаторські здібності й активність учнів, про заходи й конкурси, у яких вони залюбки взяли б участь. Після таких опитувань з‘ясовується, які заходи переважно цікавлять дітей. На цьому і повинно базуватися планування роботи дитячої організації.

Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового, оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тільки так розвиваються творчі здібності. Побільше самостійності! (звичайно під непомітним контролем з боку дорослих). Доручайте дітям самостійну організацію та оформлення виставок творчих робіт, конкурсів, вечорів-відпочинку, свят та ін. заходів. Пильний контроль змушує дітей «кривити душею», викликає недовіру, збентеження, зводить нанівець спроби самостійних дій.

Роль педагога-організатора  полягає в мудрому керівництві:  у допомозі, пораді, співпраці. Це, звичайно, важливі завдання і одним із засобів і методів розв‘язання цих завдань є учнівське самоврядування, яке, забезпечуючи участь усіх школярів в управлінні справами колективу свого класу та школи, стає моделлю елементів дорослого життя, формою усвідомлення подальшої активної життєвої позиції.

Самоврядування це –

  • Метод організації дитячого колективу, який забезпечує формування відносин відповідальної залежності в колективі та організаторських рис окремої особистості;
  • Складова частина системи педагогічних закладів, оскільки воно вирішує специфічні завдання у створенні єдиного колективу дорослих і дітей;
  • Наслідок педагогічного управління дітьми з боку дорослих;
  • Принцип організації життя дитячого колективу;
  • Діяльність, яка здійснюється самими дітьми, включаючи постановку мети, її розробку та спрямована на вдосконалення колективу і кожної особистості зокрема.

Вищим органом учнівсього самоврядуваня є Учнівська рада, метою засідань якої є:

  • Розвиток навичок творчого вирішення завдань, створення позитивної мотивації та зацікавленості учнів;
  • Формування вміння мислити, узагальнювати;
  • Виховання поваги до колективу, почуття відповідальності;
  • Налагодження тісних контактів і взаєморозуміння між різними гілками громадськості, спільне вирішення проблем, профілактика виникнення конфліктних ситуацій;
  • Необхідність у творчому ставленні до справи шкільного самоврядування;
  • Використання нових інноваційних технологій у виховній роботі.

Під час таких засідань учні навчаються самостійно мислити, аналізувати, приймати рішення, думати не лише про себе, а й про тих, хто поряд, поважати їх та їхні права. У шуолярів виховується почуття патріотизму, відповідальності, громадянської свідомості та активності.

До якої  діяльності ми би не зверталися, треба завжди пам‘ятати, що:

§        Школа – для дитини, а не дитина – для школи.

§        Особистість виникає в ранньому дитинстві, а дитина в школі – повноцінна особистість.

§        Особистість дитини – суб’єкт у педагогічному процесі.

§        Особистість – мета освітньої системи, а не засіб для досягнення будь-якої мети.

§        Кожна дитина талановита.

§        Кожна дитина має право на помилки.

§        Кожна дитина має право на вільний творчий пошук.

Ідеальна модель випускника навчально-виховного закладу: патріот рідної школи та села, корисний для суспільства, творець власного життя, веселий і оптимістичний, толерантний та впевнений у собі.

 

Девізом роботи кожного педагога-організатора є п’ять дієслів індивідуального підходу до учня:

Любити!

Розуміти!

Приймати!

Співпереживати!

Допомагати!

( за Є. Ільїним)