Виховання лідера


1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок (Поки що не має оцінок)
Loading...

Скачати

Будь-якій людині, яка потрапила в бурхливе море, в дрімучий ліс, в безкраю пустелю, завжди знадобиться компас, якщо вона захоче вибрати вірну дорогу і не збитися зі шляху.

Коли ж людина береться вести по складній дорозі інших, їй необхідно знати не тільки напрямок; їй знадобляться знання того, як повести людей за собою, як зробити так, щоб вони тобі повірили, як організувати їх.

Дитяче самоврядування, правильно організоване педагогами, відкриває невичерпні можливості для постійного вдосконалення виховного процесу. Воно сприяє розвитку дитячої ініціативи, яка стає джерелом нових знахідок та перемог.

Виконуючи функції організаторів, школярі проходять першу школу громадянства, набувають навичок суспільної діяльності, на власному досвіді осягають складне мистецтво управління шкільними справами. Відповідаючи за різні розділи роботи,беручи участь у діяльності різних секторів, діти організовують своїх товаришів на виконання тих чи інших завдань, планують, контролюють та перевіряють одне одного.

Беручи участь у роботі органів учнівського самоврядування, учні набувають цілого ряду звичок та навичок, умінь та знань. А також діти вчаться вмінню керівництва, веденню ділових документів. У них розвиваються певні моральні якості та риси характеру: особиста відповідальність за доручену справу, принциповість, вимогливість до себе і своїх товаришів. При цьому за адміністрацією школи і педагогами залишається право на загальне керівництво і контроль. Вчителі передають дітям організаційний досвід, вчать їх складної справи-керівництва (засідання активу). Лідери-активісти, які очолюють сектори шкільної ради, можуть підвищити свою організаторську майстерність на заняттях активу, які проводить педагог-організатор. У процесі навчання педагог-організатор розвиває у дітей навички спілкування, їх дисциплінованість, самостійність, ініціативність. Навчання активу включає теоретичні питання, практичні заняття, активні форми роботи. Учням пропонуються ділові ігри, тренінги, інформація про діяльність шкільної дитячої організації, цікавий матеріал, тести на вивчення себе як особистості.

Все прослухане обов΄язково повинне донестися до однокласників. Це значить, що після закінчення заняття діти повинні не тільки зрозуміти, які заходи будуть проводитись у школі в найближчий час, але й яка доля участі кожного з класів.

У процесі різноманітної діяльності йде згуртування дитячого колективу, зростає число його організаторів.

Виховні ситуації, які створює організатор, сприяють набуттю учнями таких умінь:

–         проводити самоаналіз, самооцінку своїх вчинків, самокритику;

–         займатись самовихованням;

–         планувати свої дії, передбачати їх результати;

–         знаходити шляхи вирішення складних життєвих ситуацій.

Головне завдання занять – максимально розвинути потенційні здібності кожної дитини, сформувати у школярів високу конкурентноспроможність, ініціативу, творчість.

В результаті навчання активісти повинні:

–         розуміти зміст і завдання свого доручення;

–         бачити перспективи своєї роботи;

–         вміти планувати;

–         вміти визначати коло обов΄язків та відповідальність кожного за конкретну справу;

–         вміти контролювати і допомагати в разі необхідності своїм товаришам;

–         вміти готувати і проводити засідання активістів, збори загонів.

Форми навчання:

–         диспут;

–         гра;

–         тренінг;

–         аукціон ідей;

–         брейн-ринг;

–         конференція;

–         мозковий штурм.

Виховання сучасного лідера є умовою підготовки молодого покоління до керування власним життям. Ефективне виховання лідерів передбачає врахування вікових особливостей школярів.

Особливості виховання лідерів молодшого шкільного віку

До молодших школярів відносять дітей від того часу, коли вони починають відвідувати школу (6 років) до закінчення початкової школи (10-11 років). Цей вік називають верховиною дитинства тому, що дитина має ще багато дитячих якостей: легковажна, наївна, дивіться на дорослого знизу вверх. Але вона вже починає втрачати дитячу безпосередність у поведінці, у неї з΄являється інша логіка мислення. Відвідування дитиною школи знаменує собою не тільки початок переходу пізнавальних процесів на новий рівень розвитку, але і виникнення нових умов для особистісного розвитку дитини.

Сприймання молодших школярів досить розвинуте, однак ще слабо диференційоване. Зокрема, діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямованого аналізу результатів сприймання, виділяти серед них головне й істотне.

Характерною віковою особливістю є недостатня довільна увага. Домінує увага мимовільна, спрямована на нові,яскраві, несподівані та захоплюючі об΄єкти.

Характер у цьому віці лише формується, тому імпульсивність поведінки, примхливість, упертість спостерігаються досить часто. Водночас більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів.

Діти цього віку дуже емоційні, але поступово вони оволодівають умінням керувати своїми емоціями, стають більш стриманими, врівноваженими. Основним джерелом емоцій є навчальна гра та ігрова діяльність, які виступають провідною діяльністю цього віку.

У молодшому шкільному віці суттєво розвиваються моральні мотиви поведінки, одним з яких є ідеали, які в цьому віці мають певні особливості. По-переше, ідеали носять конкретний характер, ними є герої казок, кінофільмів. Ці ідеали не стійкі, швидко змінюють один одного. По-друге, дитина може уподібнюватися до своїх героїв, але, як правило, лише зовнішньому боку їх учинків.

Фактором формування в дітей моральних почуттів виступають взаємини у класі, зокрема почуття дружби, товариськості, обов΄язку,  гуманності. При цьому, першокласники схильні переоцінювати власні моральні якості і недооцінювати їх  у своїх однолітків. З часом діти стають більш самокритичними.

Поступово зростає вимогливість до себе та інших, розширюється сфера усвідомлення обов΄язків, з΄являється розуміння необхідності їх виконання. Формуються такі вольові риси характеру, як самостійність, упевненість у своїх силах, витримка, наполегливість тощо.

Особливістю дітей молодшого віку є безмежна довіра до дорослих, головним чином до вчителів. Діти цього віку повністю визнають авторитет дорослої людини, майже безсуперечно приймають її оцінки. Це безпосередньо впливає на таке важливе особистісне утворення, як самооцінка. Тому, коли дорослі, які мають достатньо великий авторитет для дітей, мало заохочують їх за успіхи і більше карають за невдачі, закріплюють мотив утечі від невдачі, який не є стимулом до досягнення успіхів. Під впливом мотивації успіху у цьому віці вдосконалюються ще дві особистісні якості дитини: працездатність і самостійність.

Ураховуючи психологічні особливості молодшого шкільного віку у вихованні лідерів, слід виділити риси, які забезпечують ефективне лідерство: працездатність, самостійність, прагнення до досягнення успіху, витримка, наполегливість, упевненість у своїх силах, наслідування свого ідеалу.

Особливості виховання лідерів підліткового віку

Підлітковий вік займає особливе  місце в розвитку особистості людини. Цей вік є критичним, переломним, перехідним, віком змін, віком статевого дозрівання. Його хронологічна межа співпадає з навчанням дітей в основній школі у 6-9 класах, віком 11-12 років до 15-16 років. Ця стадія відповідає переходу від дитинства до дорослості.

Вік займає особливе місце серед етапів становлення особистості – це насамперед критичний, переломний, перехідний вік, вік змін. Важлива особистість цього віку – формування  активного, самостійного, творчого мислення. Розвивається абстрактне мислення, здатність до розумових експериментів, до розумового розв΄язання задач на основі припущень тощо.

Соціальна активність підлітків спрямована насамперед на прийняття та засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, характерних для світу дорослих та стосунків між ними.

Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвідомості. В цьому віці акти самосвідомості, самопізнання, самоспостережливість, ставлення до себе, саморегулювання – стають провідними потребами особистості підлітка. Ступінь цієї потреби впливає на формування моральний якостей особистості в процесі її становлення. Потреба в самосвідомості стимулює іншу потребу – в самовихованні, в цілеспрямованому прагненні змінити себе у зв΄язку з усвідомленням власних психологічних невідповідностей зовнішнім потребам, ідеалам, моральним прикладам, яких потрібно додержуватися.

Самооцінка в цьому віці набуває не меншого значення, ніж оцінка дорослих,перетворюючись у надзвичайно важливий мотив поведінки. Переважна  орієнтація підлітка на самооцінку пов΄язана передусім із його прагненням до самостійності та незалежності, із самоповагою, вимогливістю до себе. Виникає інтерес до свого внутрішнього світу, надалі відбувається поступове ускладнення й поглиблення самопізнання. Завдяки інтенсивному інтелектуальному розвитку з΄являється схильність до самоаналізу. Підліток уже вміє ставити перед собою мету, складати план дій, може оцінити та підібрати необхідні засоби, співвіднести їх з діями інших людей тощо. Орієнтуючись на інших, він уміє враховувати їх почуття та інтереси, бажання й характери, може зрозуміти інших та самого себе. Підліток оцінює власні вчинки, прагнучи осмислити їх наслідки в майбутньому.

Прагнення зайняти достойне місце в колективі однолітків є одним із домінуючих мотивів поведінки і діяльності підлітків. Потреба в самоствердженні в них дуже виражена та іноді пояснює численні порушення норм і правил поведінки. У випадку несприймання їх батьками і педагогами вони самостверджуються за рахунок асоціального лідерства.

Підлітки часто надмірно збудливі, їхня поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто некеровані, безконтрольні, неадекватні стимулам. Але помітного розвитку набувають вольові якості – наполегливість, цілеспрямованість, уміння долати перешкоди і труднощі тощо.

У цьому віці яскраво виражена залежність від думки та ставлення оточуючих. У цей час триває пошук друга. Підлітки дорожать дружбою, будучи водночас вкрай ревнивими, вимогливими та схильними до образ. Найчастіше лідери підлітки активні, ініціативні, наполегливі, захоплені ідеєю і справою.

Особливості виховання лідерів-старшокласників

Відомо, що лідерство виявляється на різних вікових етапах розвитку особистості, але має свої особливості щодо мотивації, висування та ефективності лідерства.

Юність визначає фазу переходу від залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості, що передбачає, з одного боку завершення фізичного дозрівання, а з іншого досягнення  соціальної зрілості.

Переходячи з дитинства до світу дорослих, юнак не належить повністю ні до одного, ні до іншого. Специфічність його соціальної ситуації і життєвого світу виявляється в його психіці, для якої типовими є внутрішні суперечності, невизначеність рівня домагань, соромливість і одночасно агресивність, схильність приймати крайні позиції і точки зору.

Інтелектуальний розвиток тісно пов΄язаний  з тенденціями особистісного зростання старшокласників. В юнацькому віці збагачується емоційна сфера. Нові емоції виникають не тільки завдяки конкретним об΄єктам, а й через стосунки з іншими людьми, види діяльності, їх зміст, перебіг і результати. Нові життєві обставини, нові обов΄язки й успіхи в їх виконанні породжують і нові переживання. Емоційне життя стає багатим за змістом і диференційним за відтінками почуттів.

Більшість лідерів серед учнів старших класів виходить з однолітків-акселератів. Вони більш упевнені, популярні, зрілі. Їм не доводиться боротися за положення і статус.

Рання юність – період громадянського ставлення людини, її соціального самовизначення, активного включення в громадське життя, формування духовних якостей особистості. Головне при цьому – формування активної життєвої позиції. Найбільш значущою якістю для старшокласників у структурі їхньої особистості виявляється спрямованість, у якій концентруються ставлення до навколишньої дійсності, до інших людей і до самого себе. У ранній юності спрямованість особистості, головні її установка полягає насамперед у самовизначенні, у виборі людиною свого життєвого шляху.  У зв΄язку з виникненням життєвих планів у  них формується вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям майбутнього самостійного життя, перебудовувати мотиви діяльності. На перше місце виступають відповідальність перед собою, почуття суспільного  обов΄язку, ідейні переконання, моральні принципи, якими старшокласники починають керуватися в повсякденному житті. Відбувається формування самоконтролю, самозобов΄язання, самоаналізу. Нове усвідомлення часу позитивно впливає на формування особистості за наявності впевненості в собі., у своїх можливостях та силах.

Формування мотивації до лідерства

Прояви лідерства в учнівських колективах, тобто домінування одних особистостей над іншими, пов΄язані з тим, що група довіряє розв΄язання важливих задач не будь-кому, а тому, чия готовність діяти відповідає конкретному моменту. Специфіка лідерства полягає в тому, що роль лідера не тільки дають, а беруть самостійно. Іншими словами, лідером може стати той, хто крім відповідного соціально-психологічного складу має достатню мотивацію лідерства, тобто бажає виконувати цю роль.

Основним засобом поведінки лідера у процесі керівництва є неперервна дія на керівний об΄єкт, колектив чи окрему особистість. Ефективність цього діяння багато в чому визначається рівнем компетентності лідера та його особистісними особливостями. Ті, хто прагне визнання, найбільш високо оцінюють свої комунікативні якості (вміння спілкуватись, вихованість, привабливість) і частково – властивості соціального інтелекту (гумор, проникливість).

Особистості, які надають перевагу мотиву суперництва, високо оцінюють свою підприємливість, волю. Вони розраховують на свою енергію, напір, доказом чого є жорстокість їхньої поведінки – домінантність і агресивність.

Ті, хто найбільше прагне до досягнень у значущій діяльності, схильні виділяти такі свої ділові якості, як практичність, організованість, підприємливість, воля, передбачливість. Реально ці самооцінки підкріплюються відповідальністю і діловою спрямованістю цих суб΄єктів.

Акцентування прагнення людини до влади над іншими людьми – «мотив влади» – призводить до формування такої особистісної особливості, як владолюбство. Прагнення до переважання, соціальної влади компенсує природні недоліки людей, які мають комплекс неповноцінності. Прагнення до влади виявляється у схильності  керувати соціальним оточенням, у можливості нагороджувати і карати людей, примушувати до здійснення відповідних дій проти їх бажань, контролювати їх дії. «Мотивація влади» розглядається як прагнення і здатність отримувати задоволення від контролю над іншими людьми, від можливості судити, установлювати закони, норми і правила тощо. Коли  контроль чи влада над людьми зникає, це викликає у владолюбця сильні емоційні переживання. Водночас він сам не бажає підкорятися іншим людям, активно прагне незалежності.

Ще одна особливість формування мотивації до лідерства пов΄язана з прагненням суб΄єктів до успіху чи ухилення від невдачі. Це стійка потреба індивіду досягти успіху у різних видах діяльності. Ця потреба має генералізований характер і виявляється вбудь-якій ситуації, незалежно від конкретного її змісту.

Мотивація досягнення успіхів змушує особистість долати труднощі в ситуації реального розв΄язування практичних завдань і домагатися поставлених перед собою цілей. Успішне досягнення цілей призводить до формування високої адекватної самооцінки, яка сприймається оточуючими як упевненість у собі.

З мотивом досягнення пов΄язані такі властивості особистості як наполегливість, настійність, цілеспрямованість. Коли людина орієнтована на успіх, вона не відчуває страху перед невдачею, а коли орієнтована на ухилення від невдачі, то буде старанно зважувати свої можливості, коливатися під час прийняття рішень. Метою їх діяльності буде ухилення від покарання і критики, а не досягнення високих результатів.

Мотивація до лідерства в підлітків і старшокласників має свої особливості, вона пов΄язана з віковими особливостями розвитку особистості. Виявляється шість груп соціально-орієнтованих мотивів до лідерства в підлітків:

  1. Мотиви відповідності соціальним очікуванням;
  2. Мотиви, пов΄язані із соціальним почуттям;
  3. Мотиви слідування моральним нормам;
  4. Мотиви зовнішньої оцінки людей з референтної для певного підлітка групи;
  5. Мотиви самоствердження;
  6. Мотиви приєднання до групи.

Лідерські якості дитини проявляються найкраще в процесі  підготовки та проведення масових заходів (свята, акції, ярмарки, аукціони, КТС, дискусії, ігри, змагання, проекти тощо).

Колективна творча справа (КТС) – форма організації колективної творчої діяльності і разом з тим – основний виховний засіб. КТС є не просто виховним заходом, а справою корисною; це творче, тобто самостійне створення чогось нового, незвичайного; в ній беруть участь всі вихованці, кожний член колективу.

Колективна творча справа сприяє:

  • Розвитку організаторських і комунікативних умінь;
  • Формування відповідальності за справу;
  • Прищепленню загальнолюдських та національних цінностей;
  • Формування лідерських якостей;
  • Розвитку креативності;
  • Розвитку особистісних здібностей;
  • Набуттю досвіду роботи в команді;
  • Розвитку самостійності.

«Не дано стати великим лідером тому, хто хоче зробити все сам

або привласнити собі всі заслуги за зроблене.» (Е. Карнегі)

«Своєю справою кожен повинен займатися так,

ніби допомоги йому шукати ніде»  (Д.Галіфакс)

«Великі можливості приходять до всіх, але багато людей навіть не підозрюють, що зустрічалися з ними»  (В. Даннінг)