24th Грудень
2012 року

Головне – відчувати себе потрібними!


1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок (1 глосів, оцінка: 5,00)
Loading...

Промайнув третій місяць  роботи над проектом «Бути! Жити! Творити!», який реалізує колектив Зорянської СБО «Зоря» при  гуманітарній програмі підтримки для України від німецького Федерального Фонду “Пам’ять, Відповідальність, Майбутнє” у співпраці зі Всеукраїнською благодійною організацією “Турбота про літніх в Україні”.Активну  участь у цьому проекті  беруть учні та вчителі Зорянської ЗОШ І-ІІІ ст. Керівником проекту є Слюсар І.В. (директор школи).

Вся робота над проектом підпорядкована важливій меті: дати можливість відчути себе корисними, потрібними, не самотніми людям цільової групи проекту,що народилися до травня 1945 року, постраждали від націонал-соціалізму, жертв війни і жертв сталінізму, які притягалися  до рабської та примусової праці, колишні в’язні концтаборів і гетто та колишні військовополонені. А ще важливим для нас є прийняти багатий життєвий досвід: «Добром добра людей навчити».

За цей період (жовтень-листопад) було проведено низку заходів, завдяки яким охоплено турботою та увагою представників старшого покоління. Волонтерський загін, до складу якого входять школярі, молодь, люди зрілого віку охоче допомагають тим, хто цього потребує (одиноким та хворим людям). А трапляється і навпаки: здається, це ми прийшли запропонувати сою допомогу, а поважна людина похилого віку, виважена, з величезним багажем знань і досвідом порадить,  допоможе мудрим словом знайти відповідь на якесь питання. Так трапилось і під час «Діалогу за… варениками». Учасниками заходу були учні школи  5-11 класів (15 чоловік) та односельчан – учасників проекту (16 чол), які, не зважаючи на вік, із задоволенням прийшли на місце зустрічі в Зорянську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Це ті люди, які пережили найстрашніші часи  історії України, а зберегли у серці найкращі традиції свого народу. Незабутньою була ця зустріч, під час якої не тільки ліпили вареники та пиріжки представники різних поколінь, а й передавали один одному рецепти, розповідали про тяжкі роки фашистської окупації, голодомору та повоєнні роки. Старожили не тільки вчили учили учнів майстерності українських страв, а ще цінувати хліб, поважати людей праці, не лінуватися, відроджувати традиції народу. Неперевершена у випіканні пиріжків, які знані у всьому селі Медяник Галина Леонтіївна, під час зустріч говорила: «Не спала всю ніч, помолилася, поставила опару, замісила тісто. Першу партію пирогів випікала вдома – це для того, щоб люди, чекаючи  наступних пиріжків не нудьгували, а ласували…».  І дійсно, пиріжки вдалися на славу! Люди їли і від душі хвалили добру господиню. А другу партію випікали у шкільній їдальні. Дорослі повчали дітей, а вони із задоволенням брали участь у виробленні пиріжків та вареників.

Часу було вдосталь, щоб поспілкуватися. Наталія Валеріївна Пєскова Вміло проводила бесіду. Ділилися рецептами вареників, які варили та їли у скруту: кашові, з пасльоном, варенички із тіста, з вишнями, лободою та буряками. Щоб розігнати сум спогадів, згадали і весело заспівали українську народну пісню «А мій милий вареничків хоче», а далі залунали різні пісні, які підхопили і школярі, вчителі, односельчани. І виявилося що односельчани: Коншина Наталія Іванівна, Дехтярьова Віра Петрівна, Переясловець Марія Павлівна, Сілічева Анна Іллівна, Кушнір Віра Михайлівна, Сомова Марія Павлівна, Алькема Любов Василівна та інші знають багато пісень і чудово їх виконують. Відчувалася єдність поколінь, прагнення розуміти один одного, взаємозбагачуватися досвідом. Вік відступав на задній план, бо в душі буяла молодість, приємні спогади, надія на краще.

Не менш цікавим був захід «Вишию долю на рушнику». Сомова Марія Павлівна показала захоплюючі власні роботи, одягнувши онуків – Маринку та Даринку у вишиті сорочки, спіднички та фартушки. Бабуся передає онукам свій талант, тому вони вже мають власні роботи.

Плиска Лариса Миколаївна,  не тільки показала свої чудові роботи, а й  запропонувала майстер-клас «Як народжується вишивка».  Роботи Лариси Миколаївни неодноразово виставлялися на виставках різних рівнів, за що вона отримала звання «народна майстриня». Тож є привід для продовження діалогу. Школярі ж у свою  чергу запропонували поділитися досвідом бісероплетіння.

Учасники проекту  дякували Яковенко Наталії Миколаівні, Пєсковій Наталії Валеріївні, Лексиковій Наталії Валеріївні, Строган Таїсії Василівні та іншим за прекрасну організацію заходів.

Кожна така зустріч допомагає літнім людям долати самотність, відчувати  себе потрібними, а молодому  поколінню набувати важливий життєвий досвід для майбутнього.

 

 

Директор школи Слюсар І.В.

Заступник директора з ВР Кольгіна  Т.О.