11th Листопад
2011 року

Матеріали психолого-педагогічного семінару на тему «Педагогічна філософія креативної освіти»


1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок (Поки що не має оцінок)
Loading...

Скачати

Концепція креативної освіти та Статут закладу узагальнюють досвід практичної діяльності та педагогічних досліджень з проблем освіти інтелектуально і творчо обдарованих дітей, проведених у Зорянській ЗОШ І-ІІІ ст.
Концепція ґрунтується на науково-правовій базі освітньої галузі (Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Конвенція про права дитини, Конституція України, Національна доктрина розвитку освіти України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» тощо) та державними документами щодо реформування сучасної освіти в Україні (Концепції 12-річної загальної середньої освіти, громадянського виховання, розвитку загальної середньої освіти, інформатизації шкіл та Положенням про індивідуальне навчання у системі загальної середньої освіти).

Наукова новизна
Концепції креативної освіти полягає в тому, що творчу діяльність школярів і педагогів розглядається не як одна із складових педагогічної системи, а як її головна ідея, що є визначальною всієї педагогічної філософії й укладу діяльності навчального закладу.

Теоретичне значення
Концепції як дослідження визначається тим, що була розроблена педагогічна система як технологія, яка складається з органічно пов’язаних підсистем навчання, виховання й розвитку, а також передбачає формування творчої особистості інтелігента, може бути практично використана для організації діяльності учнів.

Вірогідність основних положень
Концепції забезпечена методологічною обґрунтованістю вихідних позицій та результатів наукових досліджень, проведених на базі Зорянської ЗОШ І-ІІІ ст.
У сучасному світі, перед яким постають завдання осягнути проблеми планетарного масштабу, методологічною парадигмою має стати творчість. Це форма людської діяльності, яка ставить за мету пошук і практичне створення нового, оригінального, унікального, кращого, прогресивного, соціально значущого.
Але визначне значення має саме добротворчість як пошук шляхів покращення життя суспільства і окремої людини, що забезпечує виховання у особистості волі, працелюбства, трудової активності, чуйності як умови формування її інтелектуальних, моральних, фізичних та творчих рис і засвоєння у свідомості людини таких головних духовних цінностей, як Істина, Добро та Краса. Тому саме добротворчість у Концепції креативної освіти розглядається як рушійна сила становлення творчої особистості школярів. Добротворчість передбачає не тільки самостійний пошук і створення нового продукту в індивідуальному досвіді школярів — наукового знання чи методу, невідомого для нього, але відомого в суспільному досвіді, — а й вирішення проблеми значимості цього відкриття чи винаходу для людства. І не випадково вона зумовлює діалектичне глибинне перетворення мислення з буденного у гуманної людини на планетарне філософа-пррододослідника: через громадське — громадянина, практичне — винахідника, науково-практичне — експериментатора і науково-теоретичне — теоретика.
Зміни якісних типів мислення відбуваються завдяки переорієнтації суттєвих позитивних властивостей від нижчого до вищого і народженням нових у останнього, що і є визначальним для процесу розвитку. Розвиток мислення полягає у систематизації поглядів, формуванні переконань, знань, їх ущільненні і кристалізації, перетворенні в єдині методологічні основи: провідні ідеї, положення, принципи, переконання, постулати тощо.
Закономірно, що історичний розвиток і місце держави у світовій спільноті знаходяться в прямій залежності від здатності народу творити її на рівні вимог сучасної доби. Від того, які творчі здібності виявляються у працівників будь-яких сфер людської діяльності, і особливо національної системи освіти, залежить прогрес суспільства. Тому найбільш важливою складовою частиною ідеології діяльності ліцею є положення про розвиток у молоді якостей творчої особистості планетарного мислення як сучасного інтелігента, що відповідає Державній національній програмі «Освіта». Означена позиція співзвучна з Концепцією глобальної освіти, що прийнята ІІ Міжнародним Конгресом «Вчителі світу — за мир», який пройшов під девізом: «Мислити — глобально, діяти — локально».

У діяльності школи першочерговими є:
– філософський пошук істини, глибинного розуміння проблем, що виникають перед світовою цивілізацією;
– формування свідомості, яка дозволяє ставитись без упередження до інших культур, розуміння ролі і місця національного у світовій загальнолюдській цивілізації;
– творче дієве ставлення до вирішення проблем світової спільноти, батьківщини, власних (особистих), своїх рідних, близьких, друзів, колег тощо;
– розуміння національних ціннісних орієнтацій, національної свідомості та свідомості як цінності;
– інтелігентність, громадянськість, гуманність, гідність, честь, порядність, совість тощо;
– любов до життя у всіх її проявах і розуміння того, що немає нічого більш цінного, ніж здоров’я, навичок фізичного самовдосконалення та самозагартовування.

Творчість розглядається не стільки як діяльність взагалі, скільки як специфічна діяльність, що збільшує потенціал: творчій праці (інтелектуальній чи фізичній) належить вирішальна роль впливу на особистість.
Тому головне завдання педагогічної полягає у створенні умов повсякденної і різноманітної творчої діяльності ліцеїстів і за рахунок цього педагогічного підходу для досягнення головної мети: формування інтелігентної активної творчої особистості, громадянина Планети, України, члена сім’ї, Людини.
Педагогічна система педагогічного закладу як засіб досягнення мети є органічною сукупністю змісту, методів, форм, прийомів та засобів, які ставлять школярів в умови суб’єкта творчої діяльності і забезпечують формування його особистості. Така педагогічна система називається креативною (від лат. creatio — створення), а навчальний заклад — креативним, що формує творчу особистість шляхом створення інтелектуально і творчо обдарованим дітям фундаментальної середньої освіти у відповідності з державними освітніми стандартами, а також поглибленого вивчення предметів природничо-наукового циклу.
Важливим положенням системи є визначення креативності за П. Торренсом як процесу виникнення чутливості до проблем, дефіциту знань, їх дисгармонії, невідповідності, фіксації цих проблем, пошуку їх рішення, висунення гіпотез, перевірок і формулювання результатів рішення проблеми. Разом з тим він визначив креативність і як природній процес, який породжується сильною потребою людини в знятті напруги, що виникає в ситуації невизначеності і незавершеності. Такий розгляд креативності як процесу дає можливість визначити її і як здібність до творчості, і як умову, яка полегшує і стимулює творчий процес і забезпечує оцінку його продуктів.

Креативна педагогічна система школи повинна базуватися на засадах гуманістичної психології, що  визначає сутність особистості;
– людина — це найвища світова цінність;
– кожна людина унікальна, тому необхідно визнавати автономію кожної людини і її право на визначення особистого життя;
– найціннішою властивістю людини є її намагання розвивати свої потенційні творчі можливості і вдосконалювати себе;
– вільний вибір людини — основа розвитку особистості;
– міжособистісні стосунки передбачають безоцінне позитивне ставлення людини і самовираження у спілкуванні з нею;
– гуманізація людини — це гармонія стосунків особистості зі своїм внутрішнім «Я».

Важливість створення умов творчої діяльності, які забезпечують максимальний розвиток творчого потенціалу інтелектуально і творчо обдарованих дітей, пов’язана з їх психологічними особливостями й урахуванням принципу природовідповідності потреби творчо обдарованих дітей у різноманітній діяльності, самореалізації і самоствердженні, задоволені навчанням як творчістю і здійснюється за умов свободи під час творчої роботи, активної самостійної діяльності учнів, співробітництва і співтворчості у колективі; відповідальності й справедливості.

Методологічні основи креативної системи становлять найважливіші положення теорії пізнання та вчення П. Гальперіна щодо планомірно-поетапного формування розумових дій, яке має шість етапів. Вони використовуються як інструментарій формування наукового мислення ліцеїстів. В її контексті творчість розглядається як продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріали, технології, духовні цінності суспільства. Виходячи з розуміння важливості творчості як виду діяльності у формуванні творчої особистості, вагоме місце в креативній педагогічній системі надається втіленню принципу дієвого підходу до навчання.
У дидактичній системі Зорянської ЗОШ І-ІІІ ст. використовуються загальні закони творчого процесу (тотожності, непротиріччя, виключення третього, достатньої підстави) та його ступінчастість (підготовка, визрівання, осяяння, перевірка).
Методологічну основу креативної педагогічної системи складають положення теорії виховання, які ґрунтуються на працях А. Макаренка, В. Сухомлинського, С. Гончаренка, В. Кременя, Я. Корчака, С. Френе.
Виховання в педагогічній системі Зорянської ЗОШ І-ІІІ ст., яке передбачає особистісно-рівноправне співробітництво і співтворчість вчителя і школяра, що дає змогу останньому бути суб’єктом виховної роботи і самотворення своєї особистості, ми називаємо креативним. Методологічною основою креативної педагогічної системи є Державна програма «Діти України», де підкреслюється, що здоров’я підростаючого покоління — це інтегративний показник суспільного розвитку. Формування здорового способу життя у креативній педагогічній системі розглядається як обов’язкове завдання і умова розвитку творчих здібностей школяра та формування його як творчої особистості (Г. Апанасенко, В. Ротенберг, С. Бондаренко, О. Дубровський).
Таким чином, діяльність школи повинна базуватися на педагогічній філософії, що нерозривно пов’язана з творчим особистісним способом існування людини. Оскільки логіка розвитку будь-чого в природі, суспільстві та людині в креативній педагогічній системі визначається діалектикою, її поняття, категорії, закони є загальною методологічною основою.

ЗАГАЛЬНІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРИНЦИПИ СИСТЕМИ
Основними принципами функціонування креативної системи є принципи гуманізму, демократизму, гуманітаризації, єдності загальнолюдського і національного та креативності. Втілення останнього у креативній педагогічній системі розглядається як єдино вірний підхід повноцінної реалізації всіх вищеназваних принципів (якщо не творчо, то навіщо…). Тому основною психологічною ідеєю креативної педагогіки є творча свобода учня школи.
Задоволення навчанням як процесом творчості з урахуванням потреб творчо обдарованих дітей у різноманітній діяльності, самореалізації і самоствердженні нами здійснюється при:
– використанні змісту освіти як матеріалу для навчального дослідження і досягненні бажаної свободи творчості учня школи.
– ототожненні навчального процесу з процесом наукового дослідження, а діяльності учня — з діяльністю вченого;
– різноманітності дослідницької діяльності як форми активної самостійної діяльності учня школи;
– співробітництві і співтворчості учнів і вчителів як дослідників, в якій останні виконують функції наукових керівників, консультантів, експертів у творчому психологічному кліматі.

ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ — ГОЛОВНА МЕТА ВИХОВАННЯ
Творча особистість — це цілісна людська індивідуальність, яка виявляє розвинені творчі здібності, творчу мотивацію, творчі вміння, що забезпечують їй здатність породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, що в більшій чи меншій мірі змінюють на краще життя людини.
Креативна педагогічна система визначає модель творчої особистості «випускника-природодослідника», що складається з елементів: дослідник-теоретик, дослідник-філософ, дослідник-експериментатор, дослідник-винахідник, дослідник-громадянин, гуманна людина.
Креативна педагогічна система визначає модель становлення творчої особистості як піраміду, в основі якої знаходиться гуманна людина зі всією сукупністю творчих задатків, здібностей, мотивів. Вершина піраміди — «дослідник-філософ», а інші («дослідник-громадянин», «дослідник-винахідник», «дослідник-експериментатор», «дослідник-теоретик») — проміжні щаблі зростання.
Дослідник-філософ знаходиться в постійному філософському пошуку істини і розв’язанні проблем духовного життя, що формує у нього науковий світогляд вільної особистості, цілісне світосприйняття, діалектичне дивергентне планетарне мислення, має здатність аналізувати і пояснювати явища природи, суспільства, життя окремої людини, визнає пріоритет творчої діяльності над відтворенням.
Дослідник-теоретик виявляє виражене науково-теоретичне мислення, зіркість у пошуках проблем, легкість генерування ідей, їх кодування, гнучкість мислення, швидкість формулювання ідей словами і їх розробку, цілісність сприймання, спостережливість, кмітливість, здатність до згортання, переносу, «зчіплення» інформації, фантазію, вміння класифікувати, систематизувати інформацію, використовувати сучасні інформаційні технології та популяризувати будь-які наукові ідеї.
Дослідник-експериментатор має виражене науково-практичне мислення, жадобу до лабораторних досліджень і розглядає її реалізацію як своєрідну особисту поезію, володіє спеціальними вміннями та навичками експерименту, має здатність доводити його до кінця, уважно веде спостереження, чіпко і точно фіксує результати дослідження згідно з його методологічними характеристиками (темою, актуальністю дослідження, об’єктом, предметом тощо), вміло їх занотовує і замальовує в щоденнику спостережень, виявляє здатність та готовність пам’яті до оціночних дій.
Дослідник-винахідник має виражене практичне мислення, володіє здібностями до переносу рішення одних життєвих завдань на рішення інших, уміння бачити шлях до рішення з використанням побічної інформації, здатністю оперувати знаннями, вміннями, хистом до вибору варіантів рішення та розробки первинного задуму, розвинення ідеї до досконалості.
Дослідник-громадянин має виражене громадське мислення, досліджує проблеми, що виникають перед Вітчизною, світовою цивілізацією і виявляє творче дієве ставлення до їх вирішення. Він має високу національну свідомість, що дозволяє йому ставитись без упередження до інших культур, розуміти роль і місце національного в світовій загальнолюдській цивілізації.
Гуманна людина, що визнає пріоритет добра, совісті і честі над розумом, здатна співпереживати і співчувати своїм рідним, близьким, друзям, колегам і будь-яким іншим людям, бути терпимою і толерантною, має буденне мислення, творчі задатки, мотиви, любить життя, природу. Вона дружня і принципова, альтруїстична і дієва, раціональна і вольова, веде здоровий спосіб життя і має належний фізичний та психологічний стан як результат поглинання своїм самотворенням.
На кожному окремому щаблі становлення особистості вона виявляє типовий, якісно відмінний від останніх рівень розвитку мислення, але разом з тим виявляє й інші нетипові особливості, які в більшій чи меншій мірі сприяють актуалізації креативного потенціалу.

ПРОВІДНІ ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ КРЕАТИВНОЇ СИСТЕМИ
Креативний педагогічний процес будується з урахуванням:
– пріоритетності творчого розвитку ліцеїстів та використання змісту освіти як матеріалу для дослідження;
– узгодження процесу навчання учнів з процесом наукового дослідження, а діяльності учня — з діяльністю вченого;
– різноманітності дослідницької діяльності;
– домінуючої відповідальності ліцеїста за результативність діяльності;
– пізнавальної активності ліцеїста при сприянні вчителя як фасилітатора (помічника), наукового керівника (організатора, консультанта, експерта);
– співтворчості учня і вчителя як дослідників у творчому психологічному кліматі;
– щирого, відкритого, вільного висловлювання і переживання;
– педагогічного оптимізму в оцінці будь-яких здібностей ліцеїстів;
– розуміння кожного учня свідомістю самого учня;
– свобода і творчість, відповідальність і справедливість, співробітництво і співтворчість;
– активна самодіяльність ліцеїстів;
– вільна творча продуктивна праця — основа виховання;
– творчий колектив — активне середовище виховання творчої особистості.

Словник

Акме – вершина, пік, вища ступінь чого-небудь, розквіт
Акмеологія – комплексна міждисциплінарна галузь наукового знання, що досліджує:
Психічну сферу людини у розквіті його розумових та фізичних можливостей
Об’єктивні та суб’єктивні фактори і найбільш загальні закономірності, що заважають або сприяють якісному розвитку особистості, досягненню вершин професійної діяльності – акме (термін запропонований Н.А.Рибниковим у 1928р.)
Синонім терміну «Нейрон-лінгвістичне програмування»
Акмеологія (напрямки розвитку):
Акмеомезія – побудова комп’ютерними засобами комплексних рейтингових оцінок по професійним (психофізіологічним) показникам
Акмеографія – побудова моделей різних видів професійної діяльності
Акмеопедагогія – вивчає професійне ставлення педагога, досягнення ним вершин у фаховій діяльності, шляхи і способи вдосконалення його, як професіонала
Креативна акмеологія – наука про досягнення творчих вершин розвитку дорослої людини та об’єктивно-суб’єктивних факторів, що сприяють або заважають досягненню особистих і професійних вершин творчої зрілості. Креативна акмеологія виникла на основі кореляції двох категорій: Креативність (англ. – creative – творча) та Акмеологія (греч. – acme – вершина, пік, logos – наука).
Креативна особистість – творча людина – та, яка постійно знаходиться у стані незадоволення довкіллям, бажання попадати в екстремальні ситуації, бажання мати полярні точки зору на одну і ту ж проблему, завжди проявляє гнучкість, винахідливість, дотепність та спритність при вирішенні нестереотипних задач, має оригінальні погляди на будь-які проблеми, швидко адаптується і приймає продуктивні (ефективні) рішення.
Кіберакмеологія – це:
наука про технологічне моделювання розвитку та удосконалення творчої індивідуальності людини (особистості);
методологія проектування нових знань стосовно технології досягнення бажаного результату: успіху, влади, здоров’я, багатства,…
технологічні моделі і методи створення Архітектоніки (гармонійне сполучення частин у єдине ціле) креативного саморозвитку особистості на еволюційному шляху творчої зрілості;
термін, який вводиться для позначення нового напрямку у дослідженні, аналізі та впровадженні математичних акме-систем, що базується на на основних принципах таких наук як кібернетика, акмеологія, синергетика, біхевіоризм, креативність, когнітологія тощо.
Дозволяє аналізувати будь-яку математичну проблему з позиції fuzzy-технології, використовуючи при цьому soft computing, атракторність точки біфуркації та приймати ефективні математичні рішення з застосуванням акме-можливостей викладача/учня.
(Термін запропонований доцентом Київського Національного Університету ім.. Тараса Шевченко – Антоновим В.М. у вересні 2005р).
Холодинамічний підхід у Акме-науці направлений на виявлення принципів і методів самоорганізації і саморозвитку особистості, досягнення вершин Акме творчої зрілості
Синергетика – це новий світогляд на довкілля, що пов’язаний з самокреативністю на основі самозародження і самоорганізації
Аксіологія (греч. – axia – цінність, пік, logos – вчення, наука) – наука, що базується на філософському дослідженні природи цінностей, розглядає специфіку бачення особистістю світу, довкілля; розглядає суб’єктивно-цінностне відношення людини до об’єктів довкілля
Біфуркація (лат. – bifurcus – двозубий) – це розщеплення стану системи на будь-яких етапах її існування за рахунок дисипації (розпорошення) енергії. Відповідно до теорії біфуркації минулий стан системи зникає «стрибком» внаслідок флуктуацій.
Флуктуації (лат. – fluctus – вирувати, бурлити). Флуктуації означають порушення у способах існування системи: відхилення від статистичного середнього. У будь-якій системі мають місце флуктації, що пов’язані з перебоями у функціонуванні її елементів, з поламаннями у структурних створеннях. Сягаючи деякого критичного значення флуктуації стають джерелом біфуркації, т.т. корінної ланки попереднього «собітотожнього» стану.
Гносеологія – вчення про пізнання
Онтологія (грец. – ontos – суттєве, logos – вчення, поняття) – вчення про буття, про суттєве (про субстанцію, причину, дію, явище тощо)
Онтогенез, онтогенія (грец. яство + породжую = індивідуальний) – розвиток будь-якого організму з моменту зародження до смерті.
Філогенез, філогенія (грец. рід, плем’я + породження) – історичний розвиток як окремих видів і систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому. Філогенез взаємозв’язаний з онтогенезом.
Автокреатика (лат. – creature – створення, або avtokritoc – самостворений) – створений природою. Об’єктом дослідження автокреатики є автокреативні процеси – «процеси само створення нових станів». [Б.Н.Пейджер]
Креативність – побудована на синергетичній ідеї еволюції
Синергетика:
розглядає такі тенденції саморозвитку:
1. здатність до самоорганізації у креативність,
2. не лінійність розвитку,
3.розвиток через хаос, не лінійність, нестійкість, що проявляється у руйнуванні стереотипів, отриманні креативного результату,
сприяє виявленню скритого взаємозв’язку між процесами народження і створення нового у природі, особистості, житті;
сприяє розкриттю скритих функцій і механізмів розвитку творчої особистості у креативный акмеології на основі аксіологічного підходу;
розглядає самокреативність особистості на основі самозародження і самоорганізації креативного початку у людині, як синергетичну ідею еволюції
Мислення – по своїй суті (природі) синергетично, так як особистість у процесі творчості це синергетика.
Синергетичний підхід до дослідження креативної акмеології складається у науковому вченні з:
феномена «Акме»
закономірностей розвитку Акме
виявленні якісних характеристик дорослої особистості у процесі її творчого саморозвитку
Акме з позиції синергітичного підходу можливо трактувати як Багато вершинний Феномен.
Апокриф –
стародавній релігійно-легендарний твір, зміст якого не цілком відповідав офіційному віровченню і який не визнавався священною церквою
вигаданий, несправжній, сумнівний
Інфернальний – пекельний, потойбічний
Мантра – (санскр. – вірш, заклинання, чари) – магічна формула виникнення і заклинання богів у давньоіндійській традиції (також у індуїзмі та буддизмі).
Медитація – (лат. meditation від meditor – розмірковую) – роздум, споглядання самозаглиблення – розумова дія, що має своєю метою приведення психіки людини у стан глибокої зосередженості, а також сам цей стан.
Рефлексія (подвоєне розуміння) – це здібність людини стати у позицію спостерігача стосовно до свого тіла, духа, думок.
Релаксація – (лат. relaxatio – зменшення, ослаблення) –
поступовий перехід фізичної системи (чи фізично-хімічної) з нерівноважного стану, спричиненого зовнішніми впливами у рівноважний (врівноважений)
штучне зниження тонусу скелетної мускулатури, яке здійснюється під час деяких хірургічних операцій
зняття (зменшення, розслаблення) психологічного та фізичного напруження.
Когнітивна психологія – це наука, яка вивчає як людина пізнає та сприймає світ, інших людей, самого себе; як формується цілісна система представлень і відношень конкретної людини.
Психосемантика – це наука, що виникла на стику когнітивної психології, психолінгвістики, лінгвістичної семантики, психології сприйняття і дослідження індивідуальної свідомості. Досліджує структури свідомості через моделювання індивідуальної системи знань та виявлення тих категоріальних структур свідомості, які можуть не усвідомлюватись (латентні, імпліційні або скритні).
Імпліційний – (англ. implicit) – не відображається прямо; припускати; мати на увазі, на думці, домислювати.
Атракція – (фр. attraction) – протягування, тяготіння, залучати. Привертати, приваблювати, прихилення.
Інтеракціонізм – (англ. interaction) – взаємодія.
Аперцепція – (лат. adperceprio) – сприйняття учня,його індивідуальності.
Фрустрація – (лат. – обман, марне сподівання) – психічний стан переживання невдачі, що виникає при наявності реальних або уявних перепон на шляху до досягнення мети.
Гештальт – цілісна структура, яка формується у свідомості в сприйнятті об’єктів або їх образів.
Гештальтпсихологія – напрямок у психології, який визначальними елементами у психіці вважає суб’єктивні психічні структури (гештальти).
Гештальт терапія – лікування, яке зосереджується на спробах розширити усвідомлення людиною самої себе.
Ксенофобія –
(мед.) Хворий стан, що проявляється у нав’язливому страху перед незнайомими людьми
Ненависть до кого-небудь або чого-небудь незнайомого, чужого
Ворожість або страх по відношенні до іноземців.